ЗАКАРПАТТЯ – ОСОБЛИВИЙ КРАЙ ДЛЯ МОЄЇ РОДИНИ” – ПЕРЕСЕЛЕНКА З ХАРКОВА ПРО СВОЮ ІСТОРІЮ


Колись вона була реабілітологом в харківському закладі для дітей із проблемами хребта. Зараз вона ВПО – переселенка, яка як і більшість українців, тікає від війни. Світлани Горошко разом із дочкою зараз живе на Закарпатті, але душа і думки її на рідній Харківщині. Вона не пропускає жодних новин і повідомлень про рідне місто. Головні теми в розмові тепер – куди прилетіли ракети цієї ночі, чи вціліли родичі, які залишились вдома, що з їхнім будинком і чи тримають наші хлопці оборону Харкова. Але, щоб, якось розрадити і наповнити наші будні вимушених переселенців, вирішили навести лад у своєму родоводі, каже Світлана, адже Закарпаття для них стало особливим регіоном ще за часів Другої світової.

Колись вона була реабілітологом в харківському закладі для дітей із проблемами хребта.

Зараз вона ВПО – переселенка, яка як і більшість українців, тікає від війни. Світлани Горошко разом із дочкою зараз живе на Закарпатті, але душа і думки її на рідній Харківщині. Вона не пропускає жодних новин і повідомлень про рідне місто. Головні теми в розмові тепер – куди прилетіли ракети цієї ночі, чи вціліли родичі, які залишились вдома, що з їхнім будинком і чи тримають наші хлопці оборону Харкова. Але, щоб, якось розрадити і наповнити наші будні вимушених переселенців, вирішили навести лад у своєму родоводі, каже Світлана, адже Закарпаття для них стало особливим регіоном ще за часів Другої світової.
«Мій дідусь Микола Бялковський, який був родом з Хмельниччини, воював за рідний край під час Другої світової війни. Віддав своє життя, захищаючи Батьківщину. Загинув саме на Закарпатті і похований в Перечині в братській могилі. Я завжди мріяла провідати його могилу, віддати шану, сказати, як ми пишаємося його подвигом і подвигом його побратимів. Але навіть не уявляла за яких обставин ми це зробимо»


Саме через це, коли вони думали, куди їхати, куди тікати від війни, одразу обрали Закарпаття. Світлана разом із дочкою відвідала Перечин і безпосередньо місце, де покоїться прах її пращура. , Каже, дід мріяв дожити до перемоги, але не судилося. Тепер вважає,що вона має здійснити мрію діда і таки – дочекатися перемоги.
«Як ми пишаємося нашими пращурами, так само ми пишаємося нашими Збройними силами, нашими хлопцями, нашими захисниками-героями. Вірю, що перемога буде за нами і дуже скоро! Слава Україні!»