Туристичні об’єкти:

місто Перечин

1. Краєзнавчий музей міста Перечин – Музейрозташований у будівлі, якій більше 100 років. У свій час її було зведено для потреб місцевої жандармерії, приблизно у 1916 – 1918 рр. За часів Австро-Угорщини та Чехословаччини тут знаходилася жандармська станція. У 1939  р., з приходом угорської влади, також прикордонна поліцейська експозитура. У радянські часи тут розташовувалась міліція та КДБ (Комітет Державної Безпеки). 

Сама концепція створення музейних експозицій полягала у відтворенні історії міста крізь призму часів і національностей, які тут проживали: українці, словаки, чехи, угорці, євреї, німці та італійці. Також при побудові експозицій була приділена увага старим назвам вулиць міста та їх походженню. Музейна експозиція розділена на 4 зони, що відтворюють історію даної місцевості. 

2. Лавандова гора – На Закарпатті в місті Перечин, між горами розташована найбільша гірська плантація лаванди в Україні, справжній закарпатський прованс – фермерське господарство «Лавандова Гора». На території площею більше 10 га висаджено лаванду та дамаську троянду. Рослини вирощують і переробляють в готову продукцію: ефірну олію, чай, лавандовий мед, сироп, конфітюр. Лавандова Гора відкрита для туристів, які тут зможуть  насолодитись ароматом лаванди та троянди, які цвітуть в червні-липні, а також отримати незабутні враження від захоплюючих краєвидів Лавандової гори.

3. 200-літній дуб – це найстаріше дерево нашого міста. З’явився Дуб на початку ХІХ століття в місцевості, яка на той час була верхньою околицею Перечина. Тоді на території міста було біля 50 дворів та мешкало менше 700 жителів. За свій вік Дуб жив при дев’ятьох державних устроях: від часів Австрійської імперії до часів Української РСР в складі Радянського Союзу. Тепер живе при десятому – Незалежна Україна. Він пержив багато цікавого та став свідком багатьох історичних подій: щоденна праця листоноші Федора Фекети, падіння метеориту поблизу села Княгиня, подорож письменника Жюля Верна на місце падіння метеорита, будівництво та діяльність заводу «Бантлін», будівництво залізниці, поява першого автомобіля в Перечині, події Першої світової війни на території міста, проживання тут єврейської общини, будівництво лінії електромережі, будівництво Перечинської школи, «Голодний бунт» працівників хімзаводу, мобілізація перечинців до лав Чехословацької армії, депортація в гетто 30 єврейських сімей, визволення Перечина під час Великої Вітчизняної війни, будівництво реторти на лісохімкомбінаті, численні комуністичні паради та демонстрації тощо. 

У травні 2018 року у гарному будиночку під Дубом оселилась Зубна Фея. За легендою, Зубна фея приходить вночі до діток і забирає зубчик, проте з компенсацією – залишає або гроші, або якийсь подарунок. 

4. Сироварня «Перечинська мануфактура» – локальна крафтова сироварня. Підприємство засноване у 2016 р. Власники готують сир з коров’ячого молока, яке на переробку отримують тільки з фермерських господарств Закарпаття.

5. Пам’ятник Федору Фекеті – Федір Фекета народився в селі Тур’ї Ремети в далекому 1789 році. Більше 30 років він пропрацював листоношою, щоденно долаючи відстань понад 25 кілометрів до Ужгорода за поштою, а потім назад, в рідне село. В підсумку це шістдесят кілометрів щоденно – більше ніж марафонська дистанція. Йшов Федір не по дорозі, а по гірських стежках. В Ужгороді на нинішній вулиці Собранецькій, в будинку під номером 5 (він зберігся до наших днів) розташовувався пункт обслуговування каретно-поштової лінії “Будапешт – Кошице – Львів”. Саме сюди пролягав шлях Фекети, де він отримував кореспонденцію і повертався назад. Селяни шанували свого листоношу, адже він щодня довгих тридцять літ пішки долав десятки кілометрів. Під час одного з переходів поштар підсковзнувся й впав у холодну воду. 18 березня 1839 року  Фекета помер від запалення легень. Поховали його на сільському кладовищі, поряд з невеличкою церквою. Кладовище можна побачити й сьогодні, але могилу листоноші тут вже не знайти. Років через 10-15 після його смерті, при проведенні робіт з розширення території храму, вона опинилася під церквою.

У листопаді 2004 року в Перечині встановлено двометрову скульптуру поштаря. Автор пам’ятника – скульптор Михайло Белень. Поряд із пам’ятником Федору Фекеті на камені у 2017 році зявилася міні- скульптура Жабки. Вона присвячена кулінарній традиції Перечинщини – приготуванню жаб’ячих ніжок. Ідею перечинців у виготовленні жабки реалізували скульптор Михайло Колодко (автор відомих міні-скульптурок в Ужгороді) та коваль Василь Криванич.

6. Пам’ятник найбільшій в Україні підкові – найбільша металева підкова в Україні знаходиться у нашому місті. Пам’ятник внесений до Національного реєстру рекордів України у 2010 році. Висота об’єкту –   2 м 55 см, а ширина – 2 м 15 см. Виготовлена в кузні «Три Івани». Підкова знаходиться поруч із корчмою «Ресторан Підкова» по дорозі до залізничної станції Перечин.

7. Статуя Святого Миколая – пам’ятник святому Миколаю Чудотворцю встановлений неподалік Римо-католицького храму св.Августина. Щороку напередодні 6 грудня – дня св.Миколая за григоріанським календарем – біля Статуї відбувається дійство відкриття періоду новорічно-різдвяних свят.

8. Військове кладовище Другої світової війни – сьогодні це меморіальний парк в честь визволення Перечина від фашистсько-німецьких загарбників, знаходиться на території колишньої військової частини. Раніше на її території знаходився військовий госпіталь, куди привозили поранених під час боїв у Великій Вітчизняній війні. 

 На території кладовища знаходяться велика братська могила, в якій  поховано близько 300 бійців, та 35 могил військових, які полягли визволяючи Перечинщину від фашистських окупантів під час Великої Вітчизняної війни.

9. Єврейське кладовище – Появу в Перечині єврейського кладовища історики пов’язують з єврейською громадою, яка мешкала в місті з початку  XIХ століття, і мігрувала сюди аби розвивати торгові шляхи, в тому числі займалась і випіканням ритуальних тістечок макошів. У 1942 році під час Голокосту багато перечинських євреїв загинули, інших вислали у концтабори. Тому після закінчення Другої світової війни єврейське кладовище в Перечині закрите, оскільки єврейської общини в місті більше не було. Саме кладовище прямокутної форми (22м х 52м), загальною площею приблизно 1000 м.кв. На кладовищі збереглося 56 стелл, виготовлених з мрамору та вапняку. Надписи на них зроблені на івриті, 1 памятник з надписом угорською мовою. Приблизно 25% памятників зруйновано, інші 75% збереглися та знаходяться на власних місцях. У 2011 році Фонд «Ло Тішках» спільно з єврейськими університетами  провів тут експедицію. За її результатами зроблено анкету з описом кладовища, а також вдалося виявити, що найстаріша могила на єврейському кладовищі в Перечині датована 1851-им роком, а остання – 1943 роком. 
10. Хресна дорога – Хресна дорога розташована на горі Гурка, найвищій точці Перечина, звідки відкривається неперевершений краєвид на місто, гори та далекі околиці Турянської та Ужанської долин.  Вздовж всієї дороги розташовані 14 капличок-станцій з фресками та іконами, які відображають шлях Ісуса Христа на Голгофу. На вершині гори знаходиться 10-метровий дерев’яний хрест, який встановлено у 2002 році за підтримки мецената Штефана Вальо та всіх релігійних конфесій міста. Дорога вночі освітлена, тому її видно з усіх куточків Перечина. Кальварія стала родзинкою міста, її залюбки відвідують туристи, а настоятелі місцевих храмів разом зі своїми прихожанами щороку напередодні Великодня організовують і проводять майже тригодинну хресну ходу. Біля підніжжя Дороги знаходиться найстаріший храм міста – церква Святого Миколая (1763 р.)

11. Колишня Синагога 1903 року – євреї, які понад 100 років тому проживали в Перечині, мали свій дім для молитов – синагогу. Побудована вона  була у 1903 році. На старих листівках із зображенням синагоги на будівлі чітко видно Зірку Давида.  З приходом радянської влади символіку звичайно прибрали, а у 1947 році  колишню синагогу передали під окружний Будинок культури. Потім тут довгий час працював Ощадбанк.

12. Перша аптека 1905 року – Зводив аптеку італієць Франческо Гайотто. Приміщення було розділено на дві частини – саме аптеку і помешкання, де проживав власник. Фасад будівлі був прикрашений діючим термометром (випущеним до ювілею фармацевтичної фірми Байєр, зараз він знаходиться у Краєзнавчому музеї міста Перечин) та оздоблений кольоровими барельєфами древніх лікарів – Асклепія та його дочок, Гігієни та Панацеї. Аналогічні зображення були і на вхідних дверях. До наших днів збереглося лише одне погруддя. Над дверима аптеки був напис угорською та чеською мовами «Заходь з надією, виходи з Богом».

У 20-рр. ХХ століття в аптеці заготовляли лікарські рослини, робили з них ліки та, часто безоплатно, відпускали малозабезпеченим мешканцям округу. Виготовляли тут у великій кількості сірчану мазь. В аптеці була також страхова каса для потреб працівників хімзаводу «Бантлін».

З приходом радянської влади аптеку націоналізували. Першою завідувачкою закладу була пані Подлєсна. У 1958 році заклад очолив Ярослав Хрептак, який разом із сім’єю переїхав до Закарпаття з Тернополя. Як розповіла нам Ірина Хрептак, його дочка, у 1950-60 роках в аптеці залишилося дуже багато речей ще від колишнього власника, Аладара Шенвізнера. Це і оригінальний мармуровий стіл для виготовлення пілюль вручну, штангласи (склянки з темного скла), касовий апарат, аптечні меблі, сейф для отруйних речовин, старовинна фармакопея (збірник нормативних документів по всіх відомих на той час препаратам).

Коли в аптеці працювало подружжя Хрептаків, вона займала друге місце в Україні по заготівлі лікарських трав та якості роботи. Фурацилін, алтейку, мікстуру від кашлю та астми для всієї області виготовляли саме тут. Загалом Хрептаки пропрацювали в аптеці 30 років, роботі віддавалися сповна.

У роки радянської влади у закладі діяла школа передового досвіду, тож підприємства різних галузей ділилися своїми здобутками із колегами з цілого Союзу. До Перечина приїжджали аптекарі чи не з усіх республік. Їх вражала охайність, дбайливість, старовинний аптечний інвентар. Меблі у приміщенні були із білого і чорного мармуру, жовтого шліфованого скла. У 1988 році аптеку передали на баланс Перечинської районної лікарні.

13. Римо-католицький храм св.Августина 1906 року – Перечинська римо-католицька спільнота утворилася наприкінці ХІХ століття. У 1902 році чисельність римо-католиків у селі була приблизно 700 осіб. Вони почали наполягати на будівництві  римо-католицького храму, бо до того відвідували греко-католицький храм св. Миколая, споруджений на горі Гурка.  У 1905 році було придбано ділянку та розпочато будівництво костелу. Певна сума для цього (10 000 крон) була виділена фабрикою Бантліна, решту грошей зібрали віряни. Фундамент та стіни храму зводили італійці – Комінотто Санто з синами, Меніс Яків, Гайотто Франческо.  Новозбудований костел освятили 30 серпня 1906 року. Було зведено і         дзвіницю з трьома дзвонами. Два дзвони зразу були освячені із храмом. У ті часи звели і бетонний хрест з бронзовим розп’яттям Ісуса Христа, який     поставили біля дороги. З приходом радянської влади задля збереження   хреста, його перенесли глибше в церковне подвір’я і поставили поблизу  костелу, відвернувши від центральної дороги. 

14.  Святомиколаївський православний храм 1796 року – Церква Святого Миколая в центрі міста є найдавнішою культовою спорудою сакральної архітектури Перечина. Типову муровану базилічну церкву споруджено у 1763 – 1769 роках на пагорбі Гурка («гурка» – словацькою гора). На той час це був греко-католицький храм. До того, у 1751 році, згадується дерев’яна реформатська церква, яка імовірно була знищена вогнем. На підставі окремих документів можна припустити, що вона розташовувалась на місці, де знаходився  старовинний дубовий хрест на старому кладовищі.

До 1872 року при церкві діяла церковнопарафіяльна школа. З 1867 року по 1902 рік було здійснено художнє оздоблення інтер’єру, придбано для церкви маєток та три дзвони. Багато зусиль до цього доклав греко – католицький священник Гавриїл Чопей. Також біля храму стоїть одноярусна дзвіниця каркасної конструкції. У період Першої світової війни дзвони забрали, щоб переплавити на зброю. У 1938 році ужгородською фірмою «Акорд» було відлито нові.

У 30-40 рр. XX століття греко-католицьким священником в Перечині служив Дезидерій Натолі, який у 1949 році провів останню службу у храмі. У тому ж році радянська влада передала церкву на утримання православної громади.

15. Ресторан «Кантіна» 1903 року – На території теперішнього ресторану «Кантіна» на початку ХХ ст. були розміщені маєтки єврея Гершка Грюнвальда та чеха Андрія Ганака. Гершко Грюнвальд був власником корчми (будинок, у якому тепер знаходиться ресторан „Кантіна”). Цю споруду збудовано у 1903 р.

16.  Джерело «Три ведмеді» – це гірське джерело зі смачною питною водою на в’їзді у Перечинську громаду.

17. Перечинська школа 1928 року – була збудована у 1928 році. Роботи виконувала чеська фірма «Лана». Перечинці також допомагали у спорудженні «горожанки»: возами доставляли каміння, а при завершенні  будівництва, коли не вистачило коштів, кожна сім’я сплачувала по 25-30 крон. Школа була розрахована на 400 учнів. У 30-их роках в «горожанці» працювало 18 вчителів і навчалося 260 учнів. У ті роки відбулося значне піднесення освітнього рівня Закарпаття. Наприклад, «за чехів» спеціальність «народного вчителя» отримало 23 перечинці.

18.  Хрест розстріляним січовикам – хрест встановлений на початку міста Перечин у мікрорайоні «Яслище». Це пам’ятник 8 патріотам нашого краю, яких було розстріляно 18 березня 1939 року на березі річки Уж біля Перечина. Серед них були січовики, котрі добиралися до своїх домівок після битви на «Красному полі», та просвітяни з Перечинщини.

село Сімер

19.  Гора «Малий Сімерський Соколець»

20. Сімерський міст 1902 року – Цікавою інженерною спорудою біля Перечина є старий міст через річку Уж, який був зведений на початку XX століття.

У 1898 році владою Ужанської жупи було вирішено побудувати новий міст, оскільки старий дерев’яний вже не витримував навантаження. Знаходився він на другому кілометрі дороги державного значення Перечин – Турянська долина, між селами Перечин та Сімер.

28 грудня 1899 року ужгородським піджупаном з усіх поданих пропозицій було обрано для виконання робіт з будівництва моста відому австро – угорську фірму Danubius-Schoenichen-Hartmann (м. Будапешт). А вже 18 січня 1900 року обидві сторони підписали договір у присутності двох свідків. За його умовами фірма-виконавець вносила в казну жупи заставу в розмірі 10 % (10 600 крон) від вартості всіх робіт по зведенню споруди. Також в її обов’язки входило транспортування, встановлення та потрійна обробка спеціальними фарбами залізних конструкцій моста. Загальна вага їх становила приблизно 200 тонн. Міст було змонтовано методом «заклепок». У 1902 році його було здано в експлуатацію.

У жовтні 1944 року конструкція зазнала значних ушкоджень внаслідок підриву моста угорськими військами при відступі. З приходом радянської влади міст відновили. Він функціонував до побудови нового залізобетонного мосту у 1985 році.

21.  Військове кладовище Першої світової війни – У селі Сімер Перечинської громади знаходиться кладовище часів Першої Світової війни. На ньому в 1914-1918 роках було поховано близько двох сотень військовополонених царської Росії, Сербії, Італії та інших країн Європи. 

Перша світова війна розпочалася 28 липня 1914 р. і закінчилася 11 листопада 1918 р. За масштабами людських і матеріальних втрат, на рівні з Другою світовою війною це була одна з головних трагедій ХХ сторіччя в закарпатській історії. Закарпаття у роки Першої світової було ареною масштабних військових операцій та жорстоких кровопролитних боїв армій кількох імперій Європи упродовж 1914–1918 років. Запеклі бої, з небаченими матеріальними руйнуваннями, тривали у важкодоступній гірській місцевості зимової пори з лютими морозами і глибокими снігами, що приводило до колосальних людських втрат. У роки Великої війни практично з кожної закарпатської родини чоловіки призовного віку були мобілізовані до лав австро-угорської армії. Середня цифра військових втрат закарпатців, які загинули у лавах австро-угорської армії, становить 17-18 тисяч осіб. Цивільні втрати внаслідок бойових чи насильницьких дій, найперше внаслідок різкого погіршення умов життя (зростання захворюваності наприклад), оцінюють у 31 тисячу мирних жителів. Загалом ця війна забрала життя майже 49 тисяч закарпатців. Це велика цифра для краю, населення якого у 1913 році складало приблизно 610 000 тисяч осіб.

22.  Джерело «Срібна вода» – вода з джерела містить іони срібла, дуже смачна, не цвіте. Має лікувальні властивості для зору. Джерело розташоване наприкінці села Сімер.

23.  Печера «Діравий камінь» – ця печера є геологічною пам’яткою  природи. Її площа – 1 га. Вхід до печери знаходиться в лісі. Висота входу майже 2 метри, а ширина 50 см. Всередині «Діравий камінь» 4 метри завширшки та  6 метрів завдовжки. Вкінці печери завал, який з’явився у роки Великої Вітчизняної війни внаслідок вибуху. У місцевих жителів з цією печерою пов’язано багато цікавих історій. Розповідають, що вона була місцем переховування людей під час бомбардувань у 1941-1945 роках та потаємним ходом до Невицького замку.

село Сімерки

24. Сімерківське джерело з мінеральною водою – мінеральна вода з цього джерела дуже смачна, освіжаюча та має лікувальні властивості при хворобах шлунково-кишкового тракту.

25. Сімерківська печера – кам’яна печера глибиною 5 м.

26. Сімерківські чани – чани у Сімерках мають лікувальні властивості.    Купелі допомагають при захворюваннях суглобів.

27. Джерело «Золота жила» – це штучна водойма для купання на руслі річки Суха, яка бере початок в горах, з місця, де проходить золотоносна жила.

село Ворочово

28. Озеро «Синє болото» – гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення (з 1984 року). Розташоване на горі Анталовецька Поляна. Лежить у западині на висоті 700 м над. р. м. Складається з двох водойм загальною площею 0,4 га. Водойми круглої форми діаметром до 50 м. Живиться підземними водами. Оточене лісом, важкодоступне. Повноводним озеро буває тільки з березня до початку червня при наявності достатньої кількості опадів, а далі його південно-західна частина зневоднюється та пересихає, а глибша північно-східна частина перетворюється у болото. При великій спеці, обидві частини озера можуть повністю пересохнути, оголивши сухе кам’яне дно, на якому росте кропива.

29. Будинок Вільного фермера

30. Гора «Соколова скала»

31. Прадавній 500-річний дуб

32. Печера Ур – геологічна пам’ятка природи місцевого значення в Україні. Об’єкт природно-заповідного фонду Закарпатської області. Розташована на схилі гори Анталовецька Поляна, урочище Пастелькові луки. Площа 0,5 га.  Має тектонічне походження. Цікава в геоморфологічному плані, має важливе наукове та естетичне значення.

33. «Діравий камінь» з вулканічного туфу

село Зарічово

34. Хата-музей «Лемківська садиба» – Музей “Лемківська садиба” був створений у 1985 році. Це унікальна памятка народної архітектури  та побуту лемків  Закарпаття.  Хата побудована у 1902 році з букових колод. В комплекс забудови входять: хата(хижа), сіни, комора, стодола(пелевня), хлів(стайня). Вони розташовані під одним дахом. Дах хати чотирьохсхилий, покритий солом’яними снопами у вигляді сходинок (жупами). Власник хати,  Петро Ковач, був столяром, всі меблі в хаті  зроби лені ним  власноручно. На балці (геренді) господар поставив дату, коли переходив до хати – 15 жовтня 1902 року, а також вирізав місяць (молодик). На геренді, в сінях, біля вхідних дверей, вирізано знак сонця. Це були своєрідні обереги. Отоплювалась хата великою глинобитною піччю. У самій оселі пахло димком, оскільки хата була напівкурна, дим ішов в сіни – і на горище (пуд). Завдяки такій консервації усього даху, солому не точили миші, добре зберігалась квасоля і цибуля. 

Оскільки збудована хата традиційними технічними засобами, і разом з обладнанням та предметами побуту відтворює одну з важливих сторінок життя лемків, музей став своєрідною базою вивчення матеріальної та духовної культури лемків для українських науковців.

35. Святомагдалинівський православний монастир – Свято-Маріє-Магдалинівський жіночий монастир – православний жіночий монастир на честь святої рівноапостольної Марії Магдалини Мукачівської єпархії Української Православної Церкви. Монастир заснований рішенням Священного Синоду УПЦ від 23 грудня 2010 року, знаходиться в урочищі «Голиця» села Зарічово Закарпатської області. Історично на Перечинщині ніколи в історії не було православного монастиря, і його вважають своєрідним форпостом православ’я не тільки в Ужанській і Тур’янській долині, але й форпостом віри північних кордонів Мукачівської єпархії.

36. Джерело «Кадуб» з мінеральною водою – має лікувальні властивості при хворобах шлунково-кишкового тракту.

37.  Джерело «Довжанка» – колодязь з гірською свіжою питною водою при в’їзді в с.Зарічово.

«Цей продукт виготовлено ​​за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключно відповідальністю Перечинської міської ради та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу»