У тиші військового кладовища звучала пам’ять. Схиливши голови, ми згадали тих, хто загинув, щоб ми могли жити. Без пафосу, але з глибокою вдячністю — за кожен день миру, за кожну збережену долю.

Разом із громадою, учнями, духовенством та представниками влади, на заході був присутній особливий гість — мешканець Перечинської громади Микович Михайло Іванович, якому вже 101 рік, ветеран війни, який пройшов її пекло та вижив. Його присутність — живе нагадування про те, яку ціну було заплачено за мир. Він звернувся до присутніх із щирим словом, сповненим болю, досвіду й віри в краще майбутнє.

Під час заходу головою громади було наголошено й про нинішню війну, яку Росія веде проти України. Було згадано сучасних українських воїнів, які сьогодні, як і 80 років тому, ціною власного життя боронять рідну землю. Їхня мужність — це не лише героїзм, це дар кожному з нас — жити, говорити українською, бути вільними.

Духовенство громади звершило поминальну службу за загиблими, яка відбулася біля пам’ятного хреста на кладовищі. Молитва за душі полеглих воїнів об’єднала всіх у спільному вшануванні пам’яті.

Цей день — не просто дата. Це наша спільна історія. Це про біль, що ще не зник. І про пам’ять, яку ми зобов’язані зберегти.

Дякуємо кожному, хто долучився до заходу. Ми пам’ятаємо. Ми вдячні. Ми ніколи не забудемо.